Що відбувається з тілом після травми?

Багато людей, які пережили психологічне насильство в дитинстві — особливо сексуальну травму або хронічне знецінення й нехтування, — через роки стикаються з незвичними тілесними відчуттями: онімінням, болем, скутості, відчуттям чужості власного тіла. При цьому медичні обстеження можуть не виявляти жодних порушень.

Це не означає, що «все у вашій голові». Це означає, що тіло пам’ятає. І один із головних каналів, яким воно «говорить», — це блукаючий нерв.

Що таке блукаючий нерв і чому він такий важливий?

Блукаючий нерв (лат. nervus vagus) — один із найбільших і найдавніших нервів у тілі. Він з’єднує головний мозок із органами дихання, серцем, шлунком, голосом і мімічними м’язами обличчя. Його основна функція — регуляція життєво важливих процесів і підтримання внутрішньої рівноваги.

Але, окрім фізіологічних завдань, він також відповідає за нашу здатність до контакту, вразливості та відчуття безпеки у світі.

Травма і блукаючий нерв: як це пов’язано?

У ситуації насильства або глибокого безсилля нервова система часто не може обрати ні боротьбу, ні втечу — і вмикає механізм завмирання. Тіло наче перестає бути живим: з’являється оніміння, відключення чутливості, відчуття «це не зі мною».

Чому тіло починає боліти або німіти через роки?

Травматичний досвід, витіснений у дитинстві, не зникає. Він просто переходить у тілесне несвідоме. І часто починає проявлятися тоді, коли в людини з’являється більше внутрішнього простору: у зрілому віці, при зниженні контролю, під час вагітності, хвороби, близькості або терапії.

Як це може проявлятися?

• оніміння кінцівок (руки, ноги, обличчя)
• хронічний біль без чіткої причини
• напруження в горлі, утруднене дихання, втрата голосу
• розлади травлення, мігрені, тахікардія
• відчуття, що тіло «дерев’яне», чуже, або «завмерло»

Що може допомогти?

Психотерапія з тілесним фокусом (ґештальт, соматичний підхід, EMDR, SE), повільні підтримувальні практики, дихальні техніки, робота з голосом. Головне — перестати боротися із симптомом і почати його слухати.

Висновок

Тіло не зраджує. Воно захищає. Кожен симптом — це можливість відновити контакт із собою. Якщо ви впізнаєте себе в цих описах — ви не самотні. Ви не «поламані». Ви просто носите в собі історію, яка чекає, щоб бути почутою.

Альона Валентинівна Каниґіна
психолог, ґештальт-терапевт, фахівець із травми та тілесних проявів пам’яті